
Найцінніший дар долі є радість материнства. Доглядаючи важкохвору дитину, головна героїня переживає нестерпні муки безпросвітного відчаю та жалю до своєї дитини, безсилля та ненависті до себе через те, що не може зарадити хворобі свого єдиного сина. Вона розуміє, що має знайти в собі силу волі, силу жити далі, оскільки без її допомоги він просто загине в одному з "гуманних" спеціальних закладів для хворих дітей. Через весь твір проходить думка про нещадну силу неправдивого наклепу, що здатний не лише залишити невиправну травму в свідомості невинної людини, а й , можливо, довести її до самогубства.
Немає коментарів:
Дописати коментар