- "Не втішайте мене. Будь - ласка, не переповнюйте мене, не давайте мені марної надії на те, що з цього може вийти щось добре. Погляньте на мої синці. Погляньте на цю рану. Бачите рану в моєму серці? Бачите, як вона росте на ваших очах, як вона роз'їдає мене?
....Слова. Навіщо їм взагалі існувати? Якби не вони, усього цього не сталося б. Без своїх слів фюрер нічого не вартий. Без них не було б в'язнів, не було б потреби втішати й вигадувати всілякі словесні хитрощі, щоб нам від них ставало краще.
Яка користь від слів?
Тепер Лізель сказала це вголос, до залитої помаранчевим світлом кімнати:
- Яка користь від слів?"
Немає коментарів:
Дописати коментар