Вісім лінійованих зошитів - щоденник молодої голландки Етті Гіллесум, що обірвався біля воріт Аушвіцу... Це страшний пам'ятник Голокосту і, одночасно,унікальна історія духовного опору нацизму, написана в передчутті неминучої загибелі. Це оголена душа жінки, яка живе й любить, працює над творами Достоєвського і захоплюється поезією Рільке, вдихає запахи ніжної зелені, що пробуджується, і говорить з Богом, як із самою собою. Це крик про готовність стати пластиром на ранах людства. Це думка про те, що всі ми - лише порожні посудини, що промиваються хвилями світової історії. Але якщо в посудині горить вогонь, що розганяє темряву, - ніхто не назве її порожньою.
- " Душа - это нечто, сделанное из огня и горных кристаллов. Она - суровая, ветхозаветная твердь, но и нежная, как жест, которым его кончики пальцев иногда осторожно гладили мои ресницы."
- "Возраст души - это что - то другое, нежели официальный возраст человека. Думаю, что душа уже при рождении имеет определенный, не меняющийся уже возраст ."
- "Что бы ни выпало на мою долю, думаю, что смогу взять это на себя, научусь этому"
- " Я больше не верю в то, что мы сможем что - либо улучшить в этом мире, пока сами не станем лучше. Мне кажется, что единственный урок этой войны - это необходимость поиска зла в самом себе".
Немає коментарів:
Дописати коментар