У романі Ніни Фіалко "Дві обручки" йдеться про схрещення поглядів двох поколінь на події, які відбувалися на теренах західних областях України у сорокових роках; про високий патріотизм усіх верств населення, особливо молоді, яка за ідею важила життям тоді, і про патріотизм теперішній - на майданах під різними гаслами. у романі змальовано образ простої галичанки Ксені, яка, гідно пройшовши сі випробування, залишилася вірною вибраній дорозі. Тут і любов, і зрада, і велике терпіння жінки, яка прагнула вижити в нелюдських умовах таборів." ...- От ти хочеш, щоб зараз прийшов до нас якийсь китаєць чи американець і пропонував прийняти їхню мову, звичаї? - запитала спокійно Слава, відкрито дивлячись коханому в очі.
-А чому це вони мають нам нав*язувати? - стрепенувся Арсен.
-От бачиш, тобі така зухвалість не сподобалась би, тому і галичани тоді не хотіли лягати під каблук чужинцям, - переконувала Слава.
- Хіба росіяни чужинці?
- Не чужинці, але й не українці. У них свої звичаї і мова, а у нас свої. Ми їм свого не нав*язуємо, то чрму вини зі своїм статутом лізуть до нашого монастиря? Якщо хочете жити у мирі і дружбі, то будьте добрі, поважати й інших, а не тільки себе."
Познайомилась ще з однією письменницею - Ніною Фіалко. Книга "Зламані жоржини" вразила глибиною зображення долі вчительки, яка змушена була поїхати закордон на заробітки. Поневіряння , приниження, ставлення до заробітчан в інших країнах , ставлення земляків один до одного, жертовність - основна проблематика твору. Раджу прочитати. Чому українці мають виїжджати закордон для того, щоб заробити на життя? Чи у нашій країні все зроблено? Чому не можна застосувати свої занання та вміння в нашій державі і отримати достойну зарплатню за свою працю?
"Повернутися дощем" Світлани Талан є продовженням книги "Оголений нерв". Ті ж самі герої, їх долі, їхні вчинки, волонтерство, плата за нього, вміння вижити в складних умовах та ситуаціях, знову смерть, розруха, несправедливість, викривлені ідеали. Непереборна сила духу українського солдата, сміливість, відданість, патріотизм, хвилювання матерів, близьких , неможливість змінити тієї чи іншої ситуації, вміння знайти з неї вихід.... Два обличчя війни. Страшної, кістлявої, немилосердної.
Книга Світлани Талан "Оголений нерв" залишила в душі та думках глибокий слід. Звичне життя містечка на Донбасі в один день перевернулося. Війна з рідних людей зробила ворогів, ситуація в країні розсварила найкращих друзів. Герої книги проходять випробування на честь, совість. Важка ситуація показує хто є хто. Хтось стає зрадником, хтось гине за свою Вітчизну, хтось розчаровується у своєму виборі. Війна прйшлася по душах людей, по їх сім'ях. Коли читаєш книгу, рояться думки: хто з героїв вчиняє правильно, хто помиляється. Врешті, кожен із них проживає своє життя, і проживає його, як вважає за потрібним. Дуже шкода батьків, які спостерігають за тим, як пробігає чорна кішка в стосунках між їхніми дітьми, як порушується правило життя: діти повинні хоронити своїх батьків, але ніяк не навпаки. Війна - зло. Війна - смерть. У війні переможців немає.
Перша книга Світлани Талан " Коли ти поруч", що потрапила мені до рук. Сказати, що вона мені сподобалася- нічого не сказати. Це вражаюча розповідь про добро, про взаємодопомогу, про щиру душу і разом з тим, про непорозуміння, про невігластво, про стосунки батьків та дітей, про жорстокий сьогоднішній світ... Головна героїня , Даринка, ціною власного здоров'я рятувала хлопця, що потрапив в аварію. Наслідком стала хвороба -ВІЛ. Важкі випробування стали на шляху дівчини: від неї відвернувся коханий, лікарня втратила кваліфіковану медсестру, батьки відвернулися від неї ( щоб не соромила їх перед людьми). Вона шукала в собі сили жити далі, щоб знайти того, хто б залишився із нею далі. Книга, що примушує замислитись над тим, що в житті складається по-різному, і дуже важливо, щоб знаходилася підтримка в житті. Але для цього треба вміти робити крок назустріч життю.